Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пагуба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пагуба
Берлін: Українське слово, 1924

Па́губа, би, ж. 1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає. К. Псал. 232. 2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові). Гн. II. 143.