Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/падлючний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
падлючний
Берлін: Українське слово, 1924

Падлю́чний, а, е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили! Зміев. у.