Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пазорь

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пазорь
Берлін: Українське слово, 1924

Па́зорь, па́зурь, ря, ж. 1) Коготь. Кіт думав, що то миш, — як ухопиться за хвіст пазурями. Рудч. Ск. I. 23. 2) Ноготь. Гн. I. 79.