Словарь української мови (1924)/пазілки
| ◀ пазити | Словарь української мови П пазілки |
пазовитий ▶ |
|
Па́зілки, па́золки, ків, м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Мирг. у. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути. Г. Барв. 382.