Словарь української мови (1924)/палити
| ◀ палисвіт | Словарь української мови П палити |
палитися ▶ |
|
Пали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять. Чуб. V. 431. 2) Топить. Ой пали, мила, кам'янії груби. Чуб. V. 737. 3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь). 4) Курить. Люлечки палити. Грин. III. 652. 5) Палить, стрѣлять. Як узяв джура та узяв малий з пистолів палити. Мет. 401.