Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/панахидник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
панахидник
Берлін: Українське слово, 1924

Панахи́дник, ка, м. Служащій панихиду. Оце канючить, наче панахидники в проводи.