Словарь української мови (1924)/панна

by Борис Грінченко

◀ панія

Словарь української мови Борис Грінченко П панна

панночка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Па́нна, ни, ж. 1) Дѣва, дѣвица. Хвалиться конем перед королем, перед панною — гострою шаблею. Нп. 2) Барышня. Озвалася ясна панна, згорда руку простягаючи. К. Досв. Употребляется по отношенію къ дѣвушкѣ такимъ же образомъ, какъ слова пан, пані по отношенію къ мужчинѣ и женщинѣ. Бам, ясная панно, чолом до самих ніжок. К. ЧР. 103. 3) Раст. Agaricus Necator. Ум. Па́нночка, панну́ня, панну́ненька, панну́нечка.