Словарь української мови (1924)/панок
| ◀ пановитий | Словарь української мови П панок |
панонько ▶ |
|
Пано́к, нка́, м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. I. 13. Ум. Пано́чок.