Словарь української мови (1924)/панщина
| ◀ панщар | Словарь української мови П панщина |
панщинний ▶ |
|
Па́нщина, ни, ж. 1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш. Рудч. Ск. I. 167. 2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини. Рудч. Ск. I. 62. 3) Съ удар. на посл. слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Сим. 149. Ум. Па́нщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю. О. 1862. V. 71.