Словарь української мови (1924)/парубок
| ◀ парубкувати | Словарь української мови П парубок |
парубота ▶ |
|
Па́рубок, бка, м. 1) Парень, молодой человѣкъ. КС. 1887. VIII. 767. Уже вони не діти, а вже стали парубок і дівчина гарненькі — великі вже поросли. Рудч. Ск. I. 118. 2) Холостой человѣкъ. Я думала, що він удівець та сам собі живе, а він ще й досі парубок. 3) Работникъ наемный. Мо, каже, останешся в мене за парубка? Чуб. II. 7. Ум. Парубо́нько, парубо́чок. Чуб. V. 10.