Словарь української мови (1924)/пас

by Борис Грінченко

◀ парші

Словарь української мови Борис Грінченко П пас

пасаман ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пас, са, м. 1) Поясъ, кушакъ. Од Спаса та й рукавиці за паса. Ном. № 485. Не чесався, не вмивався, не мав паса, не впасався. Гол. III. 80. 2) Ремень, на которомъ виситъ кузовъ кареты или коляски. 3) Полоса. Гол. Од. 58. 4) Лучъ. Сонце тілько що підбилося; промінясті паси косо перерізують усю хату. Мир. Пов. II. 76. Ум. Па́со́к.