Словарь української мови (1924)/пашіти

by Борис Грінченко

◀ пашистий

Словарь української мови Борис Грінченко П пашіти

пашка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Паші́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Издавать сильный запахъ. Погана смердюча горілка — аж із рота пашить. 2) Пышать, бить (о пламени). А полум'я з рота так і паше, так і паше. Рудч. Ск. II. 31.