Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/певнити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
певнити
Берлін: Українське слово, 1924

Певни́ти, ню́, ни́ш, гл. Исполнять. Вони завіт його держали, певнили заповідь Господню. К. Псал. 227.