Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пекти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пекти
Берлін: Українське слово, 1924

Пекти́, чу́, че́ш, гл. 1) Печь, жечь. Цвісти над ним буду, щоб не пекло чуже сонце. Шевч. 40. 2) Печь. Сама пекла палянички. Рудч. Ск. II. 5. — ра́ки. См. Рак. 3) Жарить.