Словарь української мови (1924)/пелена

by Борис Грінченко

◀ пелевня

Словарь української мови Борис Грінченко П пелена

пеленувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пе́лена́, ни, ж. 1) Подолъ рубахи. Вареники варила, та й пелену спалила. Нп. 2) Выступъ крыши надъ стѣною. Судж. у. Ум. Пелі́нка, пелі́ночка. Чуб. III, 176. Мил. 164.