Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пензель

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пензель
Берлін: Українське слово, 1924

Пе́нзель, зля, м. 1) Кисть (у живописцевъ). Левиц. Пов. 217. Дістав палітру з красками і пензель. Кв. 2) = Щітка, которой бѣлятъ стѣны. Черниг. у. Ум. Пе́нзлик.