Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пенний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пенний
Берлін: Українське слово, 1924

Пе́нний, а, е. Задолженный, имѣющій долги. Лучче ж пенному сіло на шию зложити, ніж бідних людей правдивих зводити. Ном. № 2793.