Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перебалакати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перебалакати
Берлін: Українське слово, 1924

Перебала́кати, каю, єш, гл. Осилить въ разговорѣ, болтовнѣ. А ну, хто кого перебалакає? 2) Разсказать, сказать въ разговорѣ (все). Ще ж бо не все перебалакали — посидьте лишень.