Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перебачити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перебачити
Берлін: Українське слово, 1924

Переба́чити, чу, чиш, гл. 1) Перевидѣть, видывать. Прожили ви на світі чимало, перебачили всього. 2) Простить. Угор.