Словарь української мови (1924)/перебивати
| ◀ перебздикнути | Словарь української мови П перебивати |
перебиватися ▶ |
|
Перебива́ти, ва́ю, єш, сов. в. переби́ти, б'ю́, єш, гл. 1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив… шаблю. Стор. МПр. 151. 2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104. 3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб'ю, то я буду старша. Гн. II. 221. 4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.