Словарь української мови (1924)/перебігати
| ◀ перебити | Словарь української мови П перебігати |
перебігатися ▶ |
|
Перебі́гати, гаю, єш, гл. О собакахъ, волкахъ: закончить періодъ течки. Сука вже перебігала.
Перебіга́ти, га́ю, єш, сов. в. перебі́гти, біжу, жи́ш, гл. 1) Перебѣгать, перебѣжать. Голодний поле перебіжить, а голий три. Ном. № 648. Дівчата з відрами бігли… перебігаючи Дашковичеві дорогу. Левиц. Пов. 102. Коли це перебіга йому дорогу чорт. Рудч. Ск. II. 21. 2) Забѣгать, забѣжать впередъ, встрѣчать, встрѣтить. Пішла вона у церкву, а роботник і собі: перебіг її та й став на криласі. Мнж. 92. А на тихому Дунаю нас перебігають січовики-запорожці. Шевч. 259. 3) Пробѣгать, пробѣжать. Перебігли чотирі милі дороги. Мет. 184.