Словарь української мови (1924)/переганяти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
переганяти
Берлін: Українське слово, 1924

Переганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. перегна́ти, жену́, не́ш, гл. 1) Перегонять, перегнать на другое мѣсто. Ой позволь, пане, землю міряти, землю міряти, мости мостити, воронеє стадо да й переганяти. Чуб. III. 295. 2) Перегонять, перегнать (водку). 3) Надрывать, надорвать коня быстрой ѣздой. 4) Наново перепахивать, перепахать поле. 5) Переганя́ти думки́. Усиленно думать. Харьк. г. 6) — на ре́шето. Очищать, очистить решетомъ.