Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перегнітити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перегнітити
Берлін: Українське слово, 1924

Перегніти́ти, гнічу́, тиш, гл. — себе́. Подавить, обуздать. Оліхвер вилаяв мене ні за віщо, ще й ударив, — я себе перегнітив: одійшов та й край. Волч. у.