Словарь української мови (1924)/переговоряти
| ◀ переговорюватися | Словарь української мови П переговоряти |
перегодити ▶ |
|
Переговоря́ти, ря́ю, єш, сов. в. переговори́ти, рю́, риш, гл. 1) Повторять, повторить сказанное. Та моє ділечко переробляють, та моє словечко переговоряють. Мил. 202. 2) Осиливать, осилить въ разговорѣ. Не говоріть, що він — „жива премудрість, хиба сам Бог його переговорить“. К. Іов. 70. Тебе, дівчино, як я бачу, і за рік не переговориш і за два не переслухаєш. МВ. I. 39. 3) Только сов. в. Проговорить, сказать. Чуб. II. 47. Він отто переговорив та й край, — більш нічого й не промовив. Верхнеднѣпр. у. Як переговоримо свої речі, дак і ти скажи що. Г. Барв. 328.