Словарь української мови (1924)/перегін
| ◀ перегільчастий | Словарь української мови П перегін |
перегінка ▶ |
|
Перегі́н, го́ну, м. 1) Перегонъ. Погнали некрут з рідного краю аж у Московщину… Довгий перегін. Мир. ХРВ. 139. 2) Парина, наново вспаханная. 3) Перего́ну да́ти. Поколотить хорошенько. Рутульцям перегону дати. Котл. Ен. V. 56. 4) Перего́ни. Дымовые ходы въ печкѣ.