Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перегін

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перегін
Берлін: Українське слово, 1924

Перегі́н, го́ну, м. 1) Перегонъ. Погнали некрут з рідного краю аж у Московщину… Довгий перегін. Мир. ХРВ. 139. 2) Парина, наново вспаханная. 3) Перего́ну да́ти. Поколотить хорошенько. Рутульцям перегону дати. Котл. Ен. V. 56. 4) Перего́ни. Дымовые ходы въ печкѣ.