Словарь української мови (1924)/перед
| ◀ перегучати | Словарь української мови П перед |
передавати ▶ |
|
Пе́ред, пред. 1) Передъ, предъ. Перед Богом присягаюсь, що инших не знаю. Чуб. V. 384. 2) Передъ, до, ранѣе. Будеш ти хміль уживати, будеш ти перед мене старого по долині Черкені козацьку голову покладати. Макс. 3) Къ. Перед Филоненка язика примчав. Макс. Швиденько зібралась Векла, узяла паляничку, звичайно як перед голову йти. Кв. Якось перед якуюсь гору прийшли. Котл. Ен. Бог покликав перед себе чорта. Г. Барв. 190. 4) Пе́ред ча́сом. Преждевременно.
Пе́ред, ду, м. 1) Передъ, передняя часть, сторона. Не повертайся до їх передом, щоб не пізнали. Рудч. Ск. II. 122. Окунець-молодець, повернись передом — поговоримо з тобою. Ном. № 4250, стр. 286. На пе́реді. Прежде всего. Так і нехай ваша річ напереді. Г. Барв. 36. 2) Передъ (сапога). Ой цок чобіток, а в переду дірка. Грин. III. 344. 3) мн. Переда́. Полы полушубка. Вас. 155. 4) Первенство, предпочтеніе, преимущество. Давати перед. 5) Пе́ред вести́, води́ти. Предводительствовать, идти впереди; командовать. Тим я тебе, моя доню, рано не будила, що твій милий веде перед, щоб ти не тужила. Мет. 20. Ум. Передо́к, передо́чок. Ой то ж не хмара, то ж орда іде, а Коваленко та передок веде. АД. I. 79. А в Київі на риночку дівочок таночок, молодая Бондарівна веде передочок. Грин. III. 613.