Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/передзвонити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
передзвонити
Берлін: Українське слово, 1924

Передзвони́ти, ню́, ниш, гл. Окончить звонить. Передзвонили у всі дзвони до церкви. Грин. II. 154, 155.