Словарь української мови (1924)/передовництво
| ◀ передовик | Словарь української мови П передовництво |
передодень ▶ |
|
Передовни́цтво, ва, с. 1) Начальствованіе, предводительствованіе. 2) соб. Начальство, лица предводительствующія, идущіе впереди. Величчя української нації явне з того, що, зоставшись без церковнього, політичнього, воїнського і наукового передовництва, спромоглась вона видати з себе самобутню літературу. К. ХП. 131.