Словарь української мови (1924)/перекликати

by Борис Грінченко

◀ перекликання

Словарь української мови Борис Грінченко П перекликати

перекликатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Переклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. перекли́кати, каю, єш, и чу, чеш, гл. Перезывать, перезвать. Молодая дівчинонька усіх хлопців перекликала. Чуб. V. 164. І все таки рідню свою я до себе перекликаю. Чуб. V. 457. Як уже всіх перекличе, то дівчата співають. Грин. III. 514.