Словарь української мови (1924)/перекір
| ◀ перекіп | Словарь української мови П перекір |
перекірливий ▶ |
|
Перекі́р, ко́ру, м. Перекоръ; прекословіе. На перекір робе, іде. Черк. у. Ой я тобі, моя мати, перекір ізроблю: повну хату і кімнату женихів наведу. Нп. Ув. Переко́рище.