Словарь української мови (1924)/переміняти

by Борис Грінченко

◀ перемінити

Словарь української мови Борис Грінченко П переміняти

перемінятися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Переміня́ти, ня́ю, єш, сов. в. переміни́ти, ню́, ниш, гл. 1) Перемѣнять, перемѣнить. Рудч. Ск. II. 128. 2) Замѣнять, замѣнить. Старий нездужа, а перемінити нікому: у його не було синів. Чуб. II. 92. Моя дочко, моя й переміночко! Хто мене буде й перемінять так, як ти переміняла? Мил. 219, 220.