Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/переп'ятити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
переп'ятити
Берлін: Українське слово, 1924

Переп'яти́ти, п'ячу́, ти́ш, гл. = Переп'ясти. Битий шлях переп'ятити. К. ЦН. 242.