Словарь української мови (1924)/перепалювати
| ◀ перепалити | Словарь української мови П перепалювати |
перепалюватися ▶ |
|
Перепа́лювати, люю, єш, сов. в. перепали́ти, лю́, лиш, гл. 1) Сжигать, сжечь. Перепалив, попілець на море пустив. Рудч. Ск. I. 87. 2) Пережигать, пережечь. Взявся леміш чоловікові кувать, та багато заліза… перепалив. Ном. № 1858, стр. 284. 3) Слишкомъ сильно нагрѣвать, нагрѣть, натопить. Перепалила піч так, що й хліб погорів.