Словарь української мови (1924)/перепивати
| ◀ перепечайка | Словарь української мови П перепивати |
перепиватися ▶ |
|
Перепива́ти, ва́ю, єш, сов. в. перепи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Выпивать, выпить за чье здоровье, желая кому счастья. Насипає горівки у порцію і перепиває до всіх людей з словами: „Дай вам, Боже, здоров'я!“ Шух. I. 194. 2) — кому́ що. На свадьбѣ: выпивая рюмку, дарить что либо новобрачнымъ. Kolb. I. 311, 319. Братіку-перепою, перепий щастя — долю! Що маю-перепиваю, щастя-долі не вгадаю. Грин. III. 513. Ой ішла дівка Мар'єчка із своїми дружечками; насупротив її батенько її з повненькими кубочками. „Перепий, донечко, перепий, Мар'єчко, із своїми дружечками“. Ой за жалощами за великими перепою не брала. Рк. Макс. 3) Перепивать, перепить, выпить больше кого. А пити, так не переп'є його й Данилка, що в того пана. Кв.