Словарь української мови (1924)/перепій
| ◀ перепієць | Словарь української мови П перепій |
перепійний ▶ |
|
Перепі́й, по́ю, м. 1) На свадьбѣ: обрядовое выпиваніе за здоровье молодыхъ, сопровождаемое подарками. Чуб. IV. 677. 2) Тотъ, кто участвуетъ въ перепо́ї. Братіку-перепою, перепий щастя-долю! — Що маю, — перепиваю, щастя-долі не вгадаю. Грин. III. 513. См. еще Перепієць 2. 3) Перепой. Охриплий з перепою голос. Мир. Пов. II. 76. Спить батенько з перепою. Чуб. V. 444.