Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перепілка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перепілка
Берлін: Українське слово, 1924

Перепі́лка, ки, ж. = Перепелиця 1, 3. Марк. 70. Ой післав я до дівчини Насті, дала вона мені перепілку в маслі. Чуб. V. 435. Какъ ласкат. для женщинъ. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная, і перепілко моя утішная. Г. Барв. 107. Ум. Перепі́лонька, перепі́лочка. Марусенько моя, лебідочко, зірочко моя, рибочко, перепілочко! приговорював Василь, обнімаючи свою Марусю. Кв. I. 55.