Словарь української мови (1924)/перетикати

by Борис Грінченко

◀ перетика

Словарь української мови Борис Грінченко П перетикати

перетин ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перетика́ти, ка́ю, єш, сов. в. перети́кати, каю и ти́чу, чеш, гл. Перегораживать, перегородить рядомъ чего либо натыканнаго. А я тую бистру річку очеретом перетикаю. Чуб. V. 457. А я тую багатую терном перетичу, а вбогую, хорошую до себе прикличу. Чуб. V. 38.