Словарь української мови (1924)/перетинати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перетинати
Берлін: Українське слово, 1924

Перетина́ти, на́ю, єш, сов. в. перетя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Перерѣзывать, перерѣзать, перерубывать, перерубить, пересѣкать, пересѣчь. А у його та була така шабля, шо на шо наставиш, так і перетне. Мнж. 36. 2) Перерѣзывать, перерѣзать путь, преградить дорогу. Не читає князь Єрема листів іздалека: перетяв усі дороги і стежки дейнека. К. Досв. 223. До церкви калюжа дорогу перетяла, а до шинку можно і по під тином. Александров. у.