Словарь української мови (1924)/перехоплювати

by Борис Грінченко

◀ перехопити

Словарь української мови Борис Грінченко П перехоплювати

перехоплюватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Перехо́плювати, люю, єш, сов. в. перехопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Перехватывать, перехватить. 2) Перебивать, перебить, прервать (рѣчь). Ходім уже, бабуню, годі вже! перехопила панночка. МВ. (О. 1862. III. 38). „Колись за велику увагу ставили моє товариство“. — Може колись, — перехопив січовик, — та не теперки. Стор. МПр. 10.