Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/перечити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
перечити
Берлін: Українське слово, 1924

Пере́чити, чу, чиш, гл. Прекословить, противорѣчить. Як ти смієш мені перечити? Я цар — ти повинен мене слухати. Рудч. Ск. II. 159.