Словарь української мови (1924)/перчити
| ◀ перчина | Словарь української мови П перчити |
перш ▶ |
|
Перчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Перчить, посыпать перцемъ. Чим ми їм будем солити? Чим ми їм будем перчити? О. 1862. IV. 19.
Пе́рчити, чу, чиш, гл. О козлахъ: оплодотворять самку. Цапи… перчать кози, від чого ті стають кітні. Шух. I. 211.