Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пил

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пил
Берлін: Українське слово, 1924

Пил, лу, м. Пыль. Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. Ум. Пило́к, пило́чок. Як ось стук! Пилок піднявся, кінськії два вози їдуть в дворик. Мкр. Н. 16.