Словарь української мови (1924)/пинда
Зовнішній вигляд
◀ пиляти | Словарь української мови П пинда |
пиндження ▶ |
|
Пи́нда, ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.