Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/пипоть

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
пипоть
Берлін: Українське слово, 1924

Пи́поть, птя, м. Болѣзненный наростъ на языкѣ у куръ, типунъ. Чуб. I. 58. Грин. I. 254. Ум. Пи́птик.