Словарь української мови (1924)/пити

by Борис Грінченко

◀ питець

Словарь української мови Борис Грінченко П пити

питимий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пи́ти, п'ю́, п'є́ш, гл. 1) Пить. Хто п'є, той і ллє. Ном. Ой пий, мати, тую воду, що я наносила. Мет. 72. 2) Пить, пьянствовать. Ой п'є Палій, ой п'є Семен, із ніг ізвалився. Нп.