Словарь української мови (1924)/питки
| ◀ питися | Словарь української мови П питки |
питльований ▶ |
|
I. Питки, гл. Дѣтск. пить. Чого ти, зайчику, такий худенький? — Тим, що всім питки подаю. Ном. № 1292. Ум. Пи́тоньки, пи́точки. Мкр. Н. 4. Будеш, будеш ти лежати, питоньки прохати. Мет. 86.
II. Пи́тки, ток, ж. мн. Выпивка, пьянство. Ти все в питках та все в гульках, а об смерти нема думки. Грин. III. 143.