Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/платний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
П
платний
Берлін: Українське слово, 1924

Платни́й, а́, е́. 1) Получающій плату. 2) Расплатившійся, находящійся въ разсчетѣ. Глядіть-же — ми платні. Лебед. у. Бувши винним, треба буть і платним. Ном. № 10649.