Словарь української мови (1924)/плем'я
| ◀ племфа | Словарь української мови П плем'я |
пленида ▶ |
|
Плем'я́, м'я́ти, с. Племянникъ или племянница. Употр. преимущ. во мн. ч.: плем'я́та. Дивись: шишок уже нема, а треба ще братам, плем'ятам, хрещеній матері, кумам… Алв. 36.
Пле́м'я, м'я и мени, с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кае: „це ж наше плем'я їде“. Мнж. 59. 2) Племя, народъ. В ті давні часи український народ жив невеличкими племенами. Левиц. Перші кн. 5.