Словарь української мови (1924)/пленіпотент

by Борис Грінченко

◀ плениця

Словарь української мови Борис Грінченко П пленіпотент

плентати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пленіпоте́нт, та, м. Довѣренное лицо, уполномоченный, повѣренный. Панський пленіпотент. К. ПС. 5.