Словарь української мови (1924)/плескати
| ◀ плескання | Словарь української мови П плескати |
плескатий ▶ |
|
Плеска́ти, щу́, щеш, гл. 1) Плескать. А нащо було плескати на його водою? 2) Хлопать въ ладоши; рукоплескать. Вийшла доня на улицю, в білі руки плеще. Лукаш. 125. 3) = Випліскувати 2. Плещу, плещу хлібчик, дай, бабо, кіста! Харьк. 4) У кузнецовъ: клепать. Сумск. у. 5) Болтать, выдумывать. Що ти там плещеш, — хиба ніхто сього не знає або не чув зроду? 6) Шлепать (по грязи). А він і плеще до мене через рівчак. О. 1862. VI. 44.